Ranunculus glacialis
| Ranunculus glacialis | |
|---|---|
 | |
Біологічна класифікація  | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Жовтецевоцвіті (Ranunculales) |
| Родина: | Жовтецеві (Ranunculaceae) |
| Рід: | Жовтець (Ranunculus) |
| Вид: | R. glacialis |
| Біноміальна назва | |
| Ranunculus glacialis L., 1753 | |
Ranunculus glacialis — вид трав'янистих рослин родини Жовтецеві (Ranunculaceae), поширений ув арктичних і гірських областях Європи, Північної Америки та Азії. Етимологія: лат. glacialis — «заморожений, льодовиковий»[1].
Морфологічна характеристика
Це багаторічні трав'янисті рослини заввишки 5–20 см. Стебла висхідні, голі, блискучі, лілові. Листки чергові, прикореневі листки довгочерешкові, стеблові — безчерешкові. Пластини прикореневого листя досить круглі (подовжені), м'ясисті, блискучі, глибоко розсічені, 1–4 × 1.6–4.4 см. Пластини стеблового листя округлі, багато-лопатеві. Суцвіття — 1–2 квітки на кінці стебла. Квіти: віночки радіально-симетричні, спочатку білі, потім червонуваті, 20–25 мм в діаметрі; пелюсток 5, розмірами 9–15 × 7–14(18) мм; чашолистків 5, нижні сторони щільно коричнево-волосаті, довговічні, 7–12 × 4–9 мм; тичинок кілька. Плоди — голі, 2–3.2 мм завдовжки сім'янки з 0.7–1.6 мм довжиною, загостреними кінчиками. Сім'янки ростуть по кілька разом.
Розмноження відбувається насінням; немає вегетативного розмноження. Квіти пристосовані до запилення комахами; зміна кольору від білого до фіалкового вважається сигналом для комах. Немає жодних спеціальних пристосувань для розсіювання насіння.
Поширення
Виділяють два підвиди:
R. glacialis glacialis, поширений у Ґренландії та Європі (Ісландія, Скандинавія, Фарерські о-ви, Шпіцберген, пн.-зх. Росія, високі гори центральної й південної Європи: Альпи, Піренеї, Карпати, Сьєрра-Невада);
R. glacialis alaskensis, поширений в Азії (Далекосхідна Росія) й Північній Америці (Аляска).
Зазвичай росте на вологих, добре дренованих, кислих субстратах. На Фінстераархорні мешкає на висоті понад 4200 м.
Галерея
Джерела
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 3 березня 2017.
- Germplasm Resources Information Network (GRIN) [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Euro+Med Plantbase [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- NatureGate [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Pan-arctic flora [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Flora of North America [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Flora of Svalbard [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
 | Це незавершена стаття про жовтецеві. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
