Боніфацій VIII

Боніфацій VIII
Папа Римський
24 грудня 1294 — 11 жовтня 1303
Попередник:	Целестин V
Наступник:	Бенедикт XI
Ім'я при народженні:	італ. Benedetto Caetani
Дата народження:	1235[1][2]
Місце народження:	Ананьї, Провінція Фрозіноне, Лаціо, Італія[3]
Дата смерті:	11 жовтня 1303[1][2]
Місце смерті:	Рим, Папська держава[3]
Поховання:	Гроти Ватикану
Громадянство:	Папська держава
Релігія:	католицька церква[4]
Освіта:	Болонський університет
Рід:	House of Caetanid
Батько:	Roffredo I Caetanid[5]
Мати:	Emilia Patrassod[5]
У миру:	Бенедетто Каетані
Медіафайли у Вікісховищі

Боніфацій VIII (лат. Bonifacius; бл.1235, Ананьї — 11 жовтня 1303, Рим) — сто дев'яносто другий папа Римський, понтифікат якого тривав з 24 грудня 1294 року до 11 жовтня 1303 року.

Бенедетто був молодшим сином у небагатій знатній родині Каетані^[it], а тому ще в молодому віці став священиком у кафедральному соборі міста Ананьї. У 1252 році його дядько П'єтро Каетані був призначений єпископом у місті Тоді в Умбрії, а тому Бенедетто поїхав туди і розпочав своє навчання.

У 1264 році почав служити секретарем кардинала Сімона де Бріє. Пізніше він супроводжував кардинала Оттобона Фієскі в його подорожі до Англії (1265—1268) для подолання бунту групи баронів проти короля Англії Генріха III. У 1281 році Бенедетто був призначений кардиналом-дияконом, після чого служив папським легатом для виконання різного роду дипломатичних місій у Франції, Неаполі, Сицилії і Арагоні.

Його було обрано папою в 1294 році після зречення Целестина V. Проте Целестин V не одержав спокою, якого він прагнув. Боніфацій VIII ув'язнив його в замку Фумоне поблизу Ферентіно в Кампаньї, де Целестин і помер 19 травня 1296 року. Деякі історики вважають, що його вбили за наказом Боніфація VIII.

Боніфацій VIII у 1303 році заснував Римський університет ла Сапієнца. Він був прихильником втручання папської влади у світські справи, абсолютизував тезу про верховенство папи над світськими володарями. Ці погляди призвели до конфліктів Папи з імператором Альбрехтом I, впливовою італійською родиною Колонна та королем Франції Філіпом IV.

Конфлікт із Філіпом IV Красивим призвів спочатку до відлучення короля від церкви, а потім до арешту папи французькими військами. Від папи стали вимагати відставки, але Боніфацій VIII відповів, що радше вмре. Хоча його відпустили, він незабаром помер, можливо, як стверджували чутки, вчинив самогубство.

У 1311 році Філіп Красивий організував суд над пам'яттю Боніфація VIII, який, однак, не дав бажаного для короля результату.

У «Божественній комедії» Данте помістив Боніфація VIII до пекла.

• Boase, Thomas S. R. (1933). Boniface VIII. London: Constable.
• Coppa, Frank J, ed. (2002). The Great Popes Through History. Connecticut. Greenwood Press.
• Jean Coste (ed.), ред. (1995). Boniface VIII en procès. Articles d'accusation et dépositions des témoins (1303–1311). Rome: L'Erma di Bretschneider. ISBN 88-7062-914-7.
• Tierney, Brian (1964). Crisis of Church and State. New Jersey: Prentice-Hall.
• Wood, Charles, T. (1967). Phillip the Fair and Boniface VIII: State vs Papacy. New York: Holt, Rhinehart, and Winston.

Це незавершена стаття про Папу Римського. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.